Віршики від А до Я

Віршики від А до Я

    А

Голосиста буква А

Твій Букварик відкрива.

Не одна вона іде ,

А всю азбуку веде

 

 У

Сказав горобчик:

Букву «У» боюсь я дуже, татку.  

Татусь питає: «А чому?»

- «У» схожа на рогатку!

 

 О

Буква О така от кругла,

Хто не бачив - подивись:

Наче сонце, наче бублик,

Мов обручик – хоч котись.

И

И — великої немає,

И — слова не починає:

           М

Мама як і сонечко

Лиш одна буває

Пестить і голубить

В житті про нас дбає

І

Буква «І», неначе свічка,

З ясним вогником вгорі.

А погасне – чорний гнотик

Стане крапкою над «І».

                   Н

Ніна несла з магазину

Ножиці в новій корзині,

Нитки, ножик і тканину,

Ще й намисто для Христини.

 

                   В

Буква «Ве» така цікава

Стовпчик вверх, дві дужки справа.

Так в алфавіті живе

Всім відома Буква «Ве»

                   С

Сіра гуска їсть овес

І сичить сердито: «С-сс»!

Сіра гуско, не сварись!

Ось ця буква, «ес» дивись:

Як пиріг-маківничок,

Наче місяця ріжок.

               

               К

Буква «К», буква «К»,

Ой, яка вона швидка!

Наче хлопчик,

Знявши руку,

Витинає гопака.

Р

Равлик лізе на стеблинку,

 Сам несе свою хатинку!

 В нього ріжки коротенькі

І чутливі, мов антенки.

Налякався і замер

– Схожим став на букву «ер»

П

Гарні хлопці-молодці

Закопали два стовпці.

Третій їм допомагав –

Перекладину поклав.

Втіха нашій дітворі:

Буква «Пе» вже в дворі.

Т

Тук-тук-тук, ток-ток-ток –

Вибиває молоток.

Ним ви цвяхи заб’єте,

Схожий він на букву «Те».

        

Е

- Буква Е, поглянь в люстерко:

  Схожа ти на етажерку!

Д

Буква Д, наче дім,

Височенний дах на нім.

З

Всі звірі знають букву «зе»

І зубр, і зебра не минають,

І та змія, що в ліс повзе,

І зайчик з нею справу має.

А схожа «зе» на цифру три.

Поглянь:неначе дві сестри!

Ь

Я – не шість!

Я – м’який знак!

Це повинен знати всяк.

Я – не літера нова.

Я пом’якшую слова.

Б

Буква «Бе», як бегемотик,

Що вхопився за животик.

Він морозива поїв,

а тому і захворів.

Г

Га-га-га та ге-ге-ге……

Це, напевне, буква «ге»

Бо вона якраз така,

 Наче шия гусака.

Ґ

Буква Ґе з ріжком вгорі

Посміхнулась дітворі:

- Щоб дзвінкішу чули мову,

Я прийшла в абетку знову.

Ч

Буква «Че» -

 Немов стілець.

Догори лиш ніжки.

 Навіть з цифрою чотири,

 Буква схожа трішки.

Й

Чи то дощик ллє довкола,

Чи лютує завірюха

Буква Й ніде Й ніколи

Не скидає капелюха.

Х

Хрюша хрестики малює,

Ну й художник!Ха-ха-ха!

-Це не хрестик, - каже Хрюша.-

Я вивчаю букву «ха»

Я

Десь пропала буква О.

Ми шукаємо давно.

 Де ж поділася вона?

 — Не знайдемо до темна.

 А вона, от чудасія!

 Всілась букві Л на шию

 І від радості сія:

— Ось де Я! Ось де Я!

Ж

Буква «Ж» - неначе жук,

Що потрапив нам до рук.

Хоч листочків «Ж» не їсть,

Та кінцівок має шість.

Ш

На дворі лежить поліно,

Трійко пташок зверху сіло,

Подивись, ну й чудеса –

Вийшла з пташок буква «Ш».

Ц

Два стовпці в траві лежать,

З низу перекладина.

Братик мовить,

-         Буква «Це»

У траву покладена.

   

Ї

Ранні птахи солов’ї,

Покажіть нам букву Ї!

Буква Ї така ж, як І,

Тільки крапок зверху дві.

  

 Ю

- Як зробити букву Ю?

Здогадавсь, Іванку?

- Букву І до О приб’ю

На коротку планку.

  Є

- Не ховайся, букво Є,

Озовися, де ти є?

- Я, сказала буква Є, -

У словах: моє, твоє,

У фойє і в ательє,

У єхидни, у єнота,

А нема – у бегемота.

Щ

Букві Щ сказала Ш:

—  Ти стрибаєш, як лоша.

 Я на тебе дуже схожа,

Хоч стрибати так не можу...

—  А відгадка тут проста:

Я — з хвостом,

Ти — без хвоста.

Ф

- Що це, що це за підскоки?

Це ж у кого руки в боки?

- Буква Ф на довгій ніжці

Пострибала по доріжці.

Апостроф  ’

Я такий же, як знак розділовий,

І відомий шкільній дітворі.

Та в словах української мови

Я пишусь не внизу, а вгорі.

Спробуй лиш написати ім'я —

Зразу стану потрібним і я.

Це не літера, а знак –

Не поставиш абияк!

З ким у нього дружба є?

Тільки з Ю, Я, Ї, та Є!

(Апостроф)