вівторок, 8 вересня 2015 р.

Та земля мила, де мати породила!
Оформлення залу. Рушники, зразки українського національного одягу, старовинні речі ужитку, портрет Л. Українки, Т.Г. Шевченко, І. Франка, букети квітів, яб­лука, українські страви, паляниці, вареники, галушки.
На столі. Гілка калини, склянка з водою, свічка, сірники, фотомонтажі до ,11 і 111 сторінок, фотографії, які принесли діти таємно від батьків.
Ведучі. Господар, господиня (батьки), українець, українка (учні класу), ведучі (дві дівчинки), учні 7 класу.
Хід свята

Вчитель. Добрий день, шановна родина. Запрошуємо вас всіх на наше родинне свято «Та земля мила, де мати породила».
Пісня ЛАСКАВО ПРОСИМО
Щасливі ми, що народилися на такій чу­довій мальовничій землі — в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут корінь сивої давнини, і де б не були — скрізь відчуваємо поклик рідної землі.
Вчитель.  Шановні батьки, діти, гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб, на сіль, на слово щире, на бесіду мудру.
Любов до нашої Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини, до пам'яті про рідний поріг, стежки дитинства, до мудрості народної. З тієї землі, де народилися, виросли.
І сьогодні ми поговоримо про ті невід'ємні частини, без яких немає батьківщини.
УКРАЇНА – МОЯ БАТЬКІВЩИНА
   Діти! Сьогодні  ми будемо говорити про чарівну землю, багату і щедру, співочу, сповнену краси, землю, прекраснішої від якої немає в світі. 
Учень1.… Буває, часом сліпну від краси.
 
                   Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
 
                   Оці степи, це небо, ці ліси,
 
                   Усе так гарно, чисто, незрадливо,
 
                   Усе як є – дорога, явори,
 
                   Усе моє, все зветься … Україна. (Л.Костенко)
 

Учень2. У всіх людей одна святиня,
 
               Куди не глянь, де не спитай.
 
               Рідніша їм своя пустиня,
 
              А ніж земний в пустині рай.
 
              Нема без кореня рослини,
 
             А нас, людей, без Батьківщини.
  (всі разом)
Вчитель. - Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, то її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.
 
Ведуча. - Як маленькі струмочки, вливаючись у більші, творять потічки, потоки, а ті – річки, а ріки – море, так і ми творимо сім’ї, родини, рід, а з родів складається велике, святе і рідне всім родам – народ.
 
Вчитель - Ми з вами всі - український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша країна збагачується маленькими родинами. І якщо складемо всі родини — це весь український народ, вся Україна. Найдорожчий, безцінний скарб, що має людина – це здоров’я. Без нього немає повноцінного, радісного, щасливого життя. То нехай же річка буде повноводною, а родина наша українська – красивою, щасливою і здоровою.
 
Немає нічого дорожчого на світі,
 
Ніж дивне щастя жити на Землі
 
В здоров’ї кожній квіточці радіти,
 
І посміхатися навіть уві сні.
 
Безцінний скарб, що ми здоров’ям звемо,
 
Із юних літ нам треба берегти,
 
Адже нічого більше нам не треба,
 
Щоб тільки всі здорові були ми.
 
Міцна, здорова родина здатна зрощувати плоди любові і злагоди, що є запорукою розквіту міцної, успішної, багатої держави – Україна. Бо сильна сім'я, родина, рід — це міцна держава.
Пісня. Нам є що захищати.
СТОРІНКА 1. НАШІ ОБЕРЕГИ  
-         Що таке оберіг?
Оберіг - найдавніший амулет щастя і гаразду, чарівний предмет, що призначений захищати свого власника. Він може принести удачу, поліпшити стан здоров’я.
Вчитель. Обереги — наші давні і добрі символи. їх коріння сягає глибин століть. Обереги — це наша оселя, все, що в ній є, що ми нажили, що одержали в спадок від своїх дідусів та батьків, чим збагатилися і освятилися. В нашій оселі ви бачите предмети старовинного ужитку. І на святі ми згадаємо трохи історії.
Учень Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
          вирушать з тобою приспані тривоги.
          За тобою завше будуть мандрувати
          очі материнські і білява хата. (Двічі)

Ведуча.  -Білява хата... Рідна домівка. У цих словах всі людські сподівання. Про власну хату оспівано в багатьох піснях. Тільки в рідних стінах людина почуває себе господарем. Наші предки, заселяючи нові землі, вибирали живописні місця біля води, зручні для оборони від во­рога.

Вчитель. У народі говорять, що чоловік за життя повинен збудувати дім, посадити дерево, виростити дитину.
      Хати у нас в Україні будували з дерева, глини, соломи, очере­ту, лози. А зверху різьблена з де­рева кінська голова, що була символом-оберегом «од злих духів».
     Рідна хата — вона завжди бу­ла символом добра і надії, її не­вгасимий вогник сяє теплом ма­миної любові. Вітчизна — без рідної домівки не може бути. Як мовиться в пісні, батьківщина починається з рідного порога, а отже з отчого дому.
Вчитель.  Зараз ми вирушаємо у подорож до ук­раїнського народного житла і ви відчуєте — що хата — вірна супутниця людини протягом всього життя.

Ведуча. А чи знаєте ви, діти, що коли будували хату, то спочатку випікали 4 хлібини і ставили їх на місце, де мала будуватися оселя. На другий день дивилися, як нема хліба — то можна сміливо будувати оселю — зна­чить на обійсті буде вестися живність. Якби хліб ніхто не поїв, то господарство не велося б. А коли поїли хліб — то це місце святе, можна сміливо будувати хату і злидні не обсідатимуть.
(Діти дарують господарю сорочку-вишиванку).
1-учень.
Господарю вишиванку
білу подарую,
синю стежечку до неба
в квітах намалюю.
2 -й учень.
Вишита сорочка,
аж до поясочка,
а хто її вишивав?
України дочка!
3-й учень. Бабуся казали, щоб цю вишиванку одягали в понеділок, вівторок і четвер і обов'язково на чисте тіло.
4-й учень.
Сорочку одягай — маму, тата звеселяй,
від хвороб її носи і здоров'я бережи.
5-й учень. Сорочка, усі краї  якої оздоблені вишивкою, має оберігати від нещастя, відганяти від людини злі сили, перешкоджати їх проникненню до тіла. Мати, проводжаючи сина в дорогу, одягала на нього таку сорочку.

ПІСНЯ «ДВА КОЛЬОРИ»

Вчитель.  Улюблений  колір  вишивки  — червоний черлевий), його вважали оберегом від чортів. Місця, де закінчується тканина — найвразливіші для темних сил, тому комір, рукави прикрашали вишивкою,
(Виходить дівчинка до хлопчика, промовляє).
Дівчинка.
Вода у відеречку, братику, вмивайся.
Рушник на кілочку, братику, втирайся.
(Хлопчик вмивається, втирається).

Вчитель.  Тому і співають у народній пісні: «Тримай хату у віночку і рушники на кілочку». Рушники є також добрими охоронцями-оберегами. їх бережуть, аби до ха­ти не заходили злі духи.
На рушнику, і донині підносять хліб-сіль дорогим гос­тям. Якщо хочеш зустріти гостя щиро і привітно, щоб він шану спостеріг і добром віддячить міг, то гостя того стрічай короваєм з рушником.
ПІСНЯ ПРО РУШНИК

-         Діти, а які ще ви знаєте обереги?
Вчитель. Настав час гортати сторінки нашого свята.
-         А яка наступна сторінка ви дізнаєтесь, коли скажете, яке свято святкують у другу неділю травня?
СТОРІНКА 2. ДИТИНА І МАТИ
(Вчитель відкриває фотомонтаж про мам з дітьми).
Вчитель. . Материнство. Святе і прекрасне. У всіх на­родів, у всі віки. Жінка-мати була охорониця, добрим ан­гелом домашнього вогнища. її мудрість поважали в сім'ї, в   її   розрадах   знаходило   спокій   зранене   і   зболене синівське серце.
1-й учень.
Ми тебе, матусю, всі щиро кохаєм.
Много літ щасливо прожити бажаєм.
 2-й учень.
Ти завжди ласкаво до нас посміхалась.
Сама недоїдала — нас нагодувала.
3-й учень.
Побажаєм вам 100 років жити
без горя, сліз і без журби.
4-й учень.
Хай з вами буде щастя і здоров'я
На многі літа, назавжди!
5-й учень.
Хай в житті всім радість буде —
процвітайте, як той цвіт.
6-й учень.
Дай же, Боже, нашим ненькам
многих добрих щасних літ. .
 7-й учень.
Є у кожної дитини матінка єдина:
та, що любить нас і дбає, розуму навчає.
Є у кожної дитини, навіть сиротини
наша мати солов'їна — рідна Україна.
        8-й учень.
А чуєш, як в грудях у нас б'ється серденько?
Бо серце нам дала також наша ненька.
Я знаю, тим серцем ми маємо жити,
і Бога, і маму, і край свій любити.
 9-й учень.
Гарна ти, матусю! Добра, люба, щира.
Ти мене ще змалку звичаю навчила.
І щодня навчаєш: як любить родину,
мову нашу гарну і рідну Україну.
Вчитель. Гарні слова сказали наші діти, але, на жаль, буває, що за життя матусь ми мало приділяємо їм уваги, про що пізніше шкодуємо,тож ніколи не забувайте своїх матусь.
ПІСНЯ Мамин вальс
Вчитель. Діти, мені дуже хочеться, щоб ці заходи зали­шали в ваших серцях іскринку добра, тому прозрівайте зараз, коли є ще ваші матусі живі і вмійте їм дякувати за все. Вони цього заслуговують.
1-й учень.
Як вставали ми на ноги,
перший крок наш був — до мами!
Радість маєм чи тривогу,
серце мами завжди з нами.
2-й учень.
Де сини її та дочки,
завжди там вона думками.
Пишем в класі ми на дошці
наше перше слово — мама.
 3-й учень.
Хвала тобі за скорбні хвилі,
за руки знищені мозолем,
за тії дні, що серцем милим
молилась ти за нашу долю.
4-й учень.
Мамо рідна, хай святиться твоє ім'я
Україно, я — краплинка маленька твоя.
Всі квіти Вам складаю до ніг
хай скроні не сріблить печаль і журба
і «многими» будуть щасливі літа.
5-й учень.
Матусю рідненька, найкраща єдина
Щоб ти не хилилась ніколи в журбі
І сонце і зорі і даль журавлину
Твої діти  й онуки дарують тобі.
6-й учень.
І в осінь і взимку, весною і влітку
Щоб щастя й здоров’я у тебе було
Уклін тобі рідна матусю лебідко
За молодість нашу, за ласку й тепло.

Вчитель.  Наш народ дуже любить пожартувати. То да­вайте і ми пожартуємо. Інсценізація смішинок
Сценка 1. «Куди поспішати»
Сценка 2 «Калюжа»
Сценка 3 «Нове життя»
Сценка 4 «Калоші»

СТОРІНКА 3. ТАТУСІ НАШІ РІДНЕНЬКІ
Вчитель .Наступна наша сторінка. А про кого в ній йтиметься, ви зробите висновок ,коли прослухаєте пісню   
Пісня Приходит папа вечером
     Всі зрозуміли, що йдеться про тата, а тому наша 3-я сторінка називається
    «Татусі наші рідненькі». (Вчитель відкриває фотомонтаж про татусів).

1-й учень.
Горе чи нещастя, чи біда яка,
Всіх нас виручає татова рука.
Татова правиця знає труд і піт,
 Із руки цієї ми йдемо у світ.
2-й учень.
Рідна, ніжна, щира, добра і міцна,
У життя дорога з нею не страшна.
Без руки цієї горе в світі жить:
 В слід за сиротою щастя не біжить.
3-й учень.
Як підеш у люди, щоб там не було,
Хай в тобі не згасне батькове тепло.
            МІЙ ТАТУСЬ
1.     Зовсім не старенький
     любий мій татусь,
          ми з ним добрі друзі
          і я цим горжусь.               
2.     Він такий розумний, 
І все на світі знає,
          бо книжок багато
          він завжди читає.
3.     Мій татусю рідний,
 завжди будь таким:
спритним і веселим,  
вічно молодим.
4.     Дуже поважає
мій татусь футбол,
          разом із гравцями
         «забиває гол».
5.     Недарма вважає
 наша вся сім'я,
 що на тата зовні
 дуже схожий я.
    6.  Підросту ще трішки
         усього навчусь        
         і таким завзятим
         стану, як татусь.
  1-й учень.
Дорогий, хороший рідний тато,
Як чудово, що у нас ти є.
2-й учень.
У суботу тато прибирає —
 добре знає діло він своє.
3-й учень.
Миє все. Підлогу натирає.
 Вихідний матусі втомленій дає.

Пісня про тата Холявко Тетяна

1-а ведуча. Шановні батьки! Подивіться на себе очима дітей.
(Інсценізація смішинок). Сценка 1.
Татусю, допоможи мені задачу розв'язати.
А ти вже над нею думав?
Так.
І що ж ти придумав?
Щоб ти її розв'язав.

Сценка 2 «Болільник»

Сценка 3 «Що таке байка»

Сценка 4«Хто що плутає»

Сценка 3 «Зрозумів»

СТОРІНКА 4. ШАНУЙ ДІДУСЯ Й БАБУСЮ -
ВОНИ ДАЛИ ЖИТТЯ ТВОЇМ БАТЬКАМ.
Вчитель. Колись старих людей, які вже нічого не мог­ли робити, спускали на лубках у провалля, щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив свого батька, і не виконавши жорстокого закону, заховав його в хліві, й годував таємно.
Через деякий час трапився недорід. Нічим людям сіяти. Старий побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи із стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив.
Ведуча. Зійшов у нього хліб найкраще, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитуються, як до такого додумався. Він спочатку мовчав, а тоді розповів, що бать­ко так навчив. З того часу люди перестали старих на луб­ках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать.
ТАКИЙ ХОРОШИЙ ДІД
1. Чи мороз, чи віє хуга —
Я нічого не боюсь,
це тому, що маю друга,
мій найкращий друг — дідусь.

2. Ми йдемо гуляти разом
і в кіно, і в магазин,
до морозива я ласий,
а мультфільми любить він.
3. Маю іграшок я досить,
розкладаю тут і там:
     їх дінусь мені приносить,
      але гратись любить сам.

4.     Він солдатів олов'яних
вишиковує у стрій,
по морях, по океанах
він веде кораблик мій.
5. Лижі ми купили добрі,
першим став на них дідусь.
Ми обоє з ним хоробрі,
як кататись я навчусь.
6. Теж я виросту, а поки
в нас такі веселі дні,
що здається менше років
дідусеві, ніж мені.
7. Я вітаю свого діда
і таке йому скажу:
із тобою я дружу!
Ти хороший, ти ласкавий, 
ти привітний, гарний, славний...
Будь здоровий, не хворій,
дідусеньку, рідний мій!

Пісня.
1 учень.  Дорогі бабусі!
                  Вас люблять всі діти!
               Рідним бабусям шлемо ми привіти.
2 учень. Моя бабуся люба, гарна й мила,
                 Вона найкраща від усіх людей!
                 І, хоч вона вже трохи посивіла,
                 Але так щиро любить нас — дітей.
3 у ч є н ь. Люба бабусю, дорога моя!
                   Це для тебе сонечко лагідно сія.
                    Ласкою повняться рученьки твої.
                    Я люблю твій голос, ніжний, дорогий.
4 учень. Коли я встаю раненько,
        Жде сніданочок смачненький.
        Мене бабця доглядає
        І до школи проводжає.
        Після школи жде рідненька —
        Люба бабця, дорогенька.'
5 й учень. Любі, добрі бабусі!
                  Ми ваші внучата.
                     Ми звертаємось до вас,
                     Щоб щастя побажати.
6   учень. Люба бабусенько, сонечко ясне!
                   Хай твоя доля буде прекрасна!
                   Хай дні пролітають, біжать хай літа,
                   А ти будь, бабусю, завжди молода!
7 учень. Наймиліші, найдобріші,
                 Дуже любимо ми вас,
                 А тепер ловіть скоріше
                 Поцілуночки від нас!

8 учень. Спасибі за вашу турботу, за ласку!
                Хай буде життя ваше добрим, як казка!
7. Ми любим бабцю, діда, маму й тата,
Ми вам бажаємо здоров'ячка багато,
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,
І щоб в житті ніколи не хворіли
9 .  Хоч часом ми буваємо нечемні,
   І дуже ви хвилюєтесь за нас,
  Але у серці знаємо, напевно:
   Ми більше радуємо вас.
Пісня Бабуся
1-й учень.
Не скупіться на теплі слова,
бо у світі так мало тепла:
лиш від рідної хати,
та від лагідних рук мами й тата.
2-й учень.
Коли зміцніють крила, щоб літати,
не забувай про рідних маму й тата,
та встигни добре слово їм сказати,
допоки ти живеш у рідній хаті.
3-й учень
                Любі!
Ми вам обіцяємо: учитись, дружити,
Гарні оцінки додому носити,
Щоб дарувати радість вам,
Любесеньким нашим батькам.

Пісня Моя сімя
Ведуча:     Ось і добігає кінця наша зустріч. Ми дякуємо всім 
                    родинам, за те, що відгукнулися на наше запрошення,
                    прийшли на родинну зустріч. Бажаємо вам подальших
                    успіхів у нелегкій справі виховання. Будьте люблячими,
                    терплячими і мудрими батьками.
                         Хай ваша хата буде багата
                         І хлібом, і сіллю, й великим добром,
                         І добрим здоров”ям,
                         І настроєм гарним,
                         І піснею, і злагодою,
                         Й сімейним теплом. 
Вчитель.  Шановні дорослі! Швидко промайнуло дитинство, побігло кудись і не вернеться. Так само швидко промине воно і у наших діток.
Дні дитинства, наче плин води.
Проліта дитинство, та у спадок
Зостається пісня, повна згадок,
   Пам'ять зостається назавжди.
Ми були б раді, якби наші діти від сьогоднішнього свята залишили в своєму серці хо­ча б одну краплину любові до Батьківщини, до рідної мови.
До побачення, дорогі батьки, милі діти, шановні гості!