Лекція для батьків «Жорстокість серед
школярів»
Класний керівник. Шановні батьки! Ми живемо з
вами у XXI столітті. Все, що нас оточує, розвинулось та продовжує розвиватись.
Ми літаємо в космос, перемагаємо найстрашніші хвороби і логічно повинні ставати
красивішими і досконалішими не тільки зовні, але й внутрішньо. Але, на жаль, те
що відбувається сьогодні в світі, вражає своєю жорстокістю. Достатньо згадати
події 11 вересня в США, захоплення заручників у Москві, терористичні акти в
Ізраїлі, війну в Чечні, щоденні міліцейські повідомлення. Це все прояви
агресії. З латини «агрессіо» — напад, приступ. Це мотивована деструктивна
поведінка, яка суперечить нормам та правилам поведінки в суспільстві, наносячи
шкоду об’єктам нападу (живим та неживим). Таке тлумачення дає психологічний
словник. Простими словами: агресія — це навмисна дія, направлена на заподіяння
збитків. А агресивність — це риса особистості, яка основана на готовності до
агресії.
А як це явище трактує психологія? У психології
існують три основних пояснення природи агресії.
Перше об’єднує всі теорії психологічного
тлумачення, засновником якого є Зигмунд Фрейд. У цих теоріях агресивність трактується
як вроджена, інстинктивна здібність людини. За Фрейдом агресивність як
невід’ємна характеристика людини потребує смирення та пригнічення силами всього
суспільства (виховання в сім’ї, дитсадку, школі). Виховання повинно бути таким,
щоб усі моральні основи суспільства стали внутрішніми цінностями особистості.
Внутрішню енергію, котра проривається зовні у вигляді агресії — направляти в
конструктивне русло: у захоплення спортом, в участь у спортивних змаганнях, у
здорову конкуренцію.
Є й інша точка зору, її автор Долард. Згідно з
його поглядами, агресія — це не автоматична поява потягу в організмі людини, а
реакція на перепони, що з’являються на шляху до задоволення потреб, досягнення
задоволення та емоційної рівноваги. (Ви потягнулися за цукеркою, але несподівано
хтось встиг раніше вас. Ваша реакція?) Висновки з цього підходу — необхідно
навчати підростаючу людину саморегуляції, шанобливому, терпимому, толерантному
ставленню до оточуючих і до себе самого.
І нарешті, третій підхід. Його яскравий
представник — американський психолог Бандура. Агресія являє собою поведінку,
засвоєну у процесі виховання за допомогою спостереження відповідного засобу
дії. Існують беззаперечні докази того, що якщо дитина поводиться агресивно і
отримує при цьому похвалу, то ймовірність її агресії в майбутньому в
аналогічних ситуаціях зростає в декілька разів. Постійне позитивне підкріплення
певних агресивних актів урешті-решт формує звичку агресивно реагувати на
найрізноманітніші збудники. Наприклад: якщо тебе хвалять кожен раз за те, що ти
ображаєш менших — насамкінець це стане твоїм стилем поведінки. Висновки з цього
підходу — огородити дитину від можливості спостерігати чи самій проявляти
насильство та жорстокість.
Агресію можливо спровокувати різноманітними
збудниками, її може спровокувати навіть температура повітря. Наприклад,
дослідження ФБР США свідчать, що пік насильства припадає на спекотні літні
місяці.
Є дві форми прояву агресії — пряма та непряма.
Пряма — фізичне насильство, образи, суперечки. Непряма — це агресивна дія щодо
предмета-замінника. Лиха Баба-Бабариха з «Казки про царя Салтана» — яскравий
приклад непрямої агресії. Результатом же цього буде розрядка, звільнення від
гніву. В Японії використовують опудала начальників на підприємствах. Робітник
має можливість перенести свої образи на опудало начальника і звільнитися від
гніву, що переповнює його. Можливо, це один із варіантів приборкання агресії в
підлітків. Вибух агресії серед юнацтва — головна проблема сьогодення. Про
приклади зйомок на мобільні телефони жорстоких побоїв чи злочинів доводиться
чути мало не щодня.
